Історію творять люди. Історію університетів творять їх випускники.
Розпочинаємо рубрику "Інтерв’ю з випускником" розмовою із надзвичайно цікавою особистістю – Eugene V. Blinov.
Пан Євген – випускник 2007 року. Партнер юридичної компанії Eterna Law, керує практикою міжнародного арбітражу і міжнародного виріш ення спорів та транскордонного судочинства; рекомендований у сфері вирішення спорів за рекомендаціями довідників Chambers Europe, Legal 500 EMEA, Ukrainian Law Firms, Best Lawyers; має нагороду кращого фахівця України в практиці міжнародного арбітражу від International Law Office Client Choice (2013-2014); є володарем нагороди «Юрпремії» від видавництва «Юридична практика» в номінації «Кращий юрист в практиці міжнародного арбітражу» (2019).

– Євгене, скажіть, будь ласка, ким Ви мріяли стати у дитинстві?

– Чесно кажучи, ніким. До речі, вибір майбутньої професії – надзвичайно складна проблема. Передусім ми бачимо це по молодих людях, які приходять працювати в нашу компанію. Сьогодні багатьом випускникам шкіл непросто визначитися зі вступом до вищого навчального закладу через відсутність орієнтації у світі професій. Часто людині досить складно вибрати спеціальність і під час навчання в університеті, і навіть вже на момент його закінчення. Слід зазначити, що коли і сам навчався, то неодноразово спостерігав, як на 2,3 чи 4 курсі людина розуміла, що обраний факультет не задовольняє її потреб або не викликає інтересу до цієї сфери діяльності. Людина переходила на інший факультет. Знову ж таки, дивлячись на молодих юристів, які змінювали фах, бачимо: більшість із них, вже навіть, після закінчення університету, визнавали, що помилилися у виборі професії. Саме тому це і є, справді, велика проблема. Щодо себе, то зацікавленість правом, юриспруденцією у мене виникла десь у дев’ятому чи десятому класі.
– А чи були випадки, коли хотілося все кинути? Чи виникали думки, що ця професія Вам не підходить?
– Ні, не було, бо це був достатньо зважений вибір. З одного боку, це те, до чого лежить душа, чим хотілось би займатись. З іншого – це престижний фах, і є всі можливості працювати за цією професією. Чесно кажучи, з кожним роком навчання в університеті впевненість у тому, що правильно обрав спеціальність, тільки зміцнювалась.
– Чи є у Вас категорія справ, у яких принципово відмовляєтеся брати участь?
– Кожна особа, яка обрала юридичний фах для навчання і подальшої роботи, визначає для себе межі дозволеного, навіть межі того, чим хотілось би займатися і чого завжди не буде робити. Коли навчався в університеті, у мене, як і у багатьох, думаю, навіть у переважної більшості студентів із мого факультету, було переконання: ми не хочемо займатись кримінальним правом. Вважали, що, працюючи уцій галузі, вся атмосфера, особливості роботи, коло контактів і те, з ким доведеться працювати, будуть лише пригнічувати. Не було бажання займатись і якимись токсичними справами чи, наприклад, справами, що стосуються злочинів, пов’язаних із насиллям. У багатьох із нас справді не було бажання працювати у цій галузі. Проте я знаю дуже багато людей, які під час навчання і вже зараз в професійній сфері, навпаки, зацікавлені у роботі в царині кримінального права. Вона додає їм драйву, цікавить більше, ніж, наприклад, цивільні чи господарські справи. Для мене все ж таки завжди пріоритетом була та частина права, що містить у собі якийсь іноземний елемент, і це у подальшому визначило мою професійну долю. Я вирішив займатися тими справами, що стосуються міжнародних відносин, зовнішньоекономічних контрактів і міжнародного арбітражу.
– Який Ваш рецепт залучення і утримання клієнтів?
– Рецепт простий: робота, робота і ще раз робота. Усі молоді спеціалісти мріють стати відомими юристами чи партнерами юридичних компаній, юристконсультами підприємства. І, звісно, це питання постає в першу чергу, для тих, хто обирає шлях працювати в юридичній фірмі, оскільки юридична фірма є ключовим елементом залучення клієнтів. Якогось одного унікального рецепту не існує.

Якщо ви запитаєте у провідних юристів сьогодні, то всі вони скажуть одне: працюєте, ще раз працюєте, стаєте відомими, завдяки чому розширюється коло контактів, і це дає можливість залучати нових клієнтів.
– Які табу є у спілкуванні юрист-клієнт?
– Коли мене запитують люди, які не мають юридичної освіти або які мало пов’язані з професією юриста, що таке взагалі юрист і яке має бути уявлення про людину, яка обрала цей фах, то найкраща паралель – лікар. У першу чергу, тому що в межах юридичної професії безліч спеціалізацій, як і в професії лікаря. Ви не підете до стоматолога, якщо потрібно зробити операцію на нозі, чи на серці. Саме так ви не будете і не повинні звертатися до юриста, який спеціалізується, наприклад, на кримінальному праві, у випадку, якщо у вас є питання, пов'язані з інтелектуальною власністю, якщо, звісно, там немає міждисциплінарного аспекту. По-друге, те, що відрізняє професію юриста з-поміж інших, це певний довірливий характер відносин між адвокатом і клієнтом. Думаю, що тут більш доречно говорити про відносини адвоката. Переважає думка, і вона, до речі, дуже популярна, що насправді адвокат для клієнта є певним психологом. Довірливий характер відносин між клієнтом і адвокатом завжди означає те, що має бути створена така атмосфера, коли клієнт відчуває впевненість, надійність у власному адвокаті, і він може довірити йому всю інформацію, що стосується питання, з яким клієнт звернувся. Оскільки, на жаль, у нашій професії трапляються випадки, коли клієнт відчуває невпевненість, він не надає всю ролевантну інформацію адвокатові, що стає вже відомою після того, як зроблені перші кроки. Загалом регулятором цих відносин є сама сутність адвокатської професії і адвокатської етики, бо саме вони визначають основні принципи поведінки адвоката і клієнта. Правила адвокатської етики в різних країнах відрізняються, і межі дозволеного можуть різнитися в залежності від юрисдикції. Мені, чесно кажучи, найбільше імпонує саме Америка в цьому питанні. У правилах адвокатської етики є таке положення, що дослівно у перекладі означає: «адвокат має діяти фанатично в інтересах клієнта». Це можна визначати як довірливий характер відносин, тобто відданість інтересам клієнта має бути ключовим положенням.
– Євгене, дайте декілька порад студентам. На що потрібно зробити акцент під час навчання?
– Питання, що ставили мене в глухий кут під час перших співбесід, були пов'язані з визначенням напрямків юрисприденції, якими особисто було б цікаво займатися. Більшість студентів, як і я, тоді, могли сказати: цивільне, господарське, земельне і кримінальне. Насправді спеціалізацій значно більше. Що потрібно робити? Орієнтуватися в тому, який загалом стан юридичної професії на сьогодні, тобто скільки юридичних компаній присутні на ринку. Потрібно подивитися вебсайти їхніх компаній, вивчити їхні практики, бо є такі практики, починаючи від міжнародного арбітражу врегулювання питань інтелектуальної власноті, комплаєнс, захист бізнесу, інфраструктура тощо, про які багато студентів взагалі не здогадуються. По-друге, завжди одвічною проблемою є невідповідність між рівнем підготовленості студента, який він може отримати під час навчання в університеті, та вимог роботодавців до знань та вмінь у професійної діяльності. Усі роботодавці завжди скаржаться на існування розбіжності між компетентностями юристів, отриманими в університеті, та тими, які необхідні для якісної професійної роботи. На жаль, ця розбіжність за останній рік чи два, стає дедалі все більшою. Можливо ви не знаєте, але у нас провідні об'єднання правників, асоціація правників України, Міністерство юстиції робили дослідження з цих питань, і зараз йде дискусія про те, як реформувати саме юридичну освіту, щоб ліквідувати цей недолік. Найкраща порада при цьому для студентів: не обмежуватися університетською програмою, а мати мінімальний план щодо певного напрямку в юридичній професії, за яким маєте намір працювати.

Якщо це нотаріат, маєте дивитись на ринок нотаріату в Україні, ознайомитись з діяльністю нотаріусів, знати, які послуги затребувані, ознайомлюватися із зразками документів, тобто тим, як цей напрямок практично реалізується. У міжднародному арбітражі, наприклад, дуже поширені змагання імітації арбітражних процесів, дебатні конкурси. Це дуже корисна річ. Ми приймаємо на роботу багато молоді-учасників цих змагань. Я й сам брав участь в них декілька разів. Зараз вже, мабуть, більше 10 років виступаю суддею на таких змаганнях. Вони дозволяють, по-перше, більше ознайомитись із судовою арбітражною практикою, тобто бачити актуальні питання, набути певного досвіду вже в практичній діяльності щодо складання документів, бо мені важко оцінити як це відбувається зараз, але зазвичай під час навчання в університеті складання документів юридичного характеру жодним чином не практикується, цьому майже не вчать. Там є багато аспектів, окрім безпосереднього застосування права. Це і навички ділового стилю письма, навички оформлення документів тощо. Головне – та основа, базові знання, які потрібні юристу, що вже починає працювати, має намір стати адвокатом чи займатись іншим напряком юридичної професії. Іншу специфіку, вже таку детальну, ви завжди зможете набути безпосередньо на робочому місці. Але мають бути якісь базові знання та вміння з практичної діяльності.
– Яку сферу права на сьогоднішній день Ви вважаєте затребуваною і перспективною?
– Зараз дуже багато розмов про IT-право. Якщо ви подивитесь вебсайт чи презентаційні матеріали будь-якої юридичної фірми, то помітите що практики юридичної фірми класифікуються за двома ознаками: 1) за юридичною, 2) за комерційно-галузевою. Може існувати і юридичний поділ: антимонопольне право, судова практика, міжнародний арбітраж, кримінальне право, трудовое право. Крім того, спеціалісти в юридичних компаніях розподіляються за галуззю, наприклад, аграрний бізнес, айті, видобування корисних копалин тощо. Зважаючи на це, слід свою майбутню спеціалізацію розвивати у двох напрямках: обрати, ким Ви хотіли б бути і чим хотіли б займатись у галузі права. Предметом розгляду у юристів можуть бути або транзакційні питання, або судові питання. Транзакційні питання, на відміну від судових, не містять спору. Судові питання виникають там, де є спір. У зв’язку з цим існує й велика відмінність між юристами, що займаються вирішенням згаданих проблем. Ключова відмінність полягає в тому, що перші не бувають в суді, вони навіть не пам'ятають, коли там були останній раз. На мою думку, цікавіше працювати юристом у галузі судової практики, бо у ній присутні такі чинники, як екстрим, емоції, можливість взаємодіяти не тільки з обмеженим колом осіб, а й з іншими сторонами, які не є представниками вашого клієнта. З огляду на те, що є перспективним, треба дивитися на певні галузі, зокрема IT, право інтелектуальної власності. Має великі перспективи і викликає дуже багато розмов медичне право. Не варто забувати і про галузі права, які користуються попитом в усі часи. При цьому я порадив би, що передусім треба розуміти, що для того, щоб досягти прогресу треба бути першопрохідцем. Ви завжди можете піти у судову практику, але уявіть собі: скільки там таких, як ви. Це завжди зумовлює велику конкуренцію і це буде обмежувати ваші можливості. Якщо бути першопрохідцем в таких галузях, як право інтелектуальної власності чи айті-право – перспектив у вас значно більше. Зазначимо, що економіка змінюється стрімко, наприклад, якщо в 1990-х роках було практично працювати в банках, то зараз ми бачимо, що заробітна плата у банківській сфері серед інших галузей економіки майже найменша.
– Усім відомо, що юрист – професія, яка вимагає постійного навчання та саморозвитку. Як порадите відволікатися від повсякденної стресової роботи юриста?
– Якщо ми говоримо про адвоката або юриста, що працює в компанії, то це завжди ненормований графік. Якщо ви займаєтесь транзаійною практикою, то завжди є таке поняття, як дедлайни. Тому розуміння, що всі працюють з 9.00 до 18.00 такого не існує. Фактично робота стає частиною життя в прямому сенсі слова.

На мою думку, ключик для вирішення – це поєднання робочого життя і особистого фактично в одне, слід перемішати їх в єдине ціле, без чіткого розподілу. Це може бути в якийсь момент некомфортно, це може дратувати, а іноді в якийсь момент призвести до втрати сил, але через певні страждання, напругу людина приходить до цього гармонійного.
Моє життєве кредо: успіх ніколи не прийде без важкої роботи.

– Назвіть топ-3 найкращі юридичні фірми в Україні. Чому?
– Ну, колеги можуть образитись, якщо я виокремлю лише топ-3. Я б відповів дещо по-іншому, особливо з точки зору студента чи випускника, бо це питання виникало колись і переді мною. Перед тим, як розбирати юридичний ринок, юридичні компанії, його треба просегментувати, зрозуміти. Навіть ті компанії, що заявляють, що займаються всіма видами практики, у них завжди є якийсь перекіс: чимось вони займаються більше, а чимось – менше. Також є компанії, що займаються виключно певними видами юридичної практики. Знову ж таки, це має бути пов'язано з вашою профорієнтацією, з вибором тієї практики, якою ви б хотіли займатися. Треба також розділити юридичні компанії на українські та міжнародні. Ось, наприклад, наша компанія є українською, була заснована в Україні, хоча вже стала міжнародною. Тобто не в класичному розумінні міжнародна, коли це західна компанія з англійським, європейським чи американським корінням, яка відкривалась в Україні, а українська компанія, яка відкрила 5 офісів по всьому світу. Відповідно буде відрізнятися і характер роботи, бо для мене було дуже визначальним чинником те, що робота в міжнародній компанії західного зразка в Україні, з одного боку, це престижно, з іншого боку, ти працюєш не в головному офісі, а в якомусь віддаленому філіалі, і дуже багато колег зізнаються, що їхня головна робота – експорт гонорарів, тобто вони роботу витягують з України і передають своїм колегам в інші офіси, якщо це стосується якогось закордонного права. Також в міжнародній юридичній фірмі є ціла низка плюсів, можливість відвідувати програми розвитку для юристів, переходити на стажування в офіс в іншій державі. По можливості, якщо в певній компанії працюють знайомі, ви можете дізнатися, над чим працює ця компанія. Найголовніший чинник – портфель клієнтів. Усі компанії працюють з різними клієнтами, але більша частина клієнтів або з певної галузі, або за походженням (іноземці). Таку інформацію дуже важко отримати.
– Які зміни законодавства нашої держави Ви б хотіли бачити в першу чергу?
– Дуже важко коротко відповісти на це питання. Хотілося б зазначити, що законодавство дуже змінюється з 2014 року. Ми маємо розуміти, що зміни не можна робити помахом якоїсь чарівної палички, бо все роблять люди. Навіть коли ми кажемо, що корупція в державі, то маємо подивитись один на одного і зрозуміти, що вона присутня в дуже багатьох елементах. З точки зору якості законодавства і його реформування, є суттєві зрушення в судовій реформі, є позитивні зміни в регулюванні, в інших речах. Порівняємо з 2007 роком, коли я закінчив університет, нотаріат. На той час існувала "квота нотаріусів", тобто кількість нотаріусів в Київському єдиному нотаріальному окрузі була обмеженою. За чутками, немає жодного доказу, але це дуже поширена інформація, що можливість отримати нотаріальне посвідчення вартувало космічної суми, здається, 100 тисяч доларів. Зараз цього немає, це скасували вже давно. Подібні питання виникали і по судах, і по адвокатурі, і з кожним роком ми бачимо, що таких ситуацій стаєє дедалі менше. Судова реформа дала можливість створити дуже якісний Верховний Суд. Я, до речі, протягом останнього року отримав кілька дуже цікавих рішень по своїх справах від Верховного Суду. Змінюються процесуальні кодекси. Зараз активно дискутується земельна реформа, відкриється ринок землі. Відбувається реформа в галузі банківського нагляду. Я думаю, що перспективи у нас достатньо добрі, але все приходить не за один день, бо існує, на жаль, багато тривожних ситуацій.
– Кого із викладачів КНЕУ Ви згадуєте із вдячністю?
– Багатьох. Пан Гайдулін, дуже цікавий викладач.

За моїми спогадами і спогадами моїх колег з університету, найбільш корисними були 1 і 5 курс. На 1 курсі – ознайомлення з юридичною професією, вивчення фундаментальних дисциплін. Дуже корисний був курс теорії держави і права. У нас не було такої дисципліни, як юридична деонтологія, але фактично вона була у складі ТДП.
На 5 курсі була спеціальна програма, де ми вивчали міжнародне економічне право, компаративістику, англійське право, право Європейського Союзу. Це були цікаві лекції, розмови. Кожного викладача з цих дисциплін пам'ятаю. Для мене був корисним курс міжнародного економічного права, що викладала знаний фахівець пані Київець. Цікавим викладачем був і Омельченко.
– Англійська мова і право стали нерозривними речами?
– Так, іноземна мова є обов'язковою для майбутнього.
– Дякую Вам, Євгене, за цікаве інтерв’ю. Бажаю успіхів і подальшого професійного зростання.

Бесіду вела Алла Белошенко